↑вверх
Вера Север


картинка

Світ... який він є...




Гострий біль сьогодні серце крає.
Тільки світ такий, який він є:
І коли до нитки роздягає,
І коли за спиною сопе.

Біла смуга, як бузок кохання,
Дивиться у очі і співа.
Чорна смуга ніби зазіхання
На любов, надію і права.

Кожен ладен жити ради себе,
З вітряками битися щодня
І гадати – треба, чи не треба
Розум тьмарить келихом вина.

Гострий біль, як лезо, серце крає.
Тільки світ такий який вже є:
І коли напружено зітхає,
І коли із попілу встає.

Так було, так є і далі буде.
Хтось заклав програму на віки -
Світ такий, які у ньому люди, -
Схиблені на користь хижаки.

Сумно




Чому так сумно на душі?
На вигляд – все чудово...
Та світ іде на віражи,
знецінюючи слово.

Там, де любов була, тепер
гнів дивиться у очі
і по звірячому сопе,
як вітер проти ночі.

І вкрай збентежене життя
то плаче, то сміється,
коли ледь чутне каяття
вербой до річки гнеться.

Ближче до сонця




Так чи ні... яка різниця?
У свідомості людей,
думка – краща помічниця
і прибічниця ідей.

Будуть думи – вщухне вітер,
сонце вийде із-за хмар,
і народ в усьому світі
відпочине від примар,

що не перший рік керують
і вважають за святе
що на небі парубкує місяць...
сонце де-не-де...

Мова




      Щоб сьогодні не говорили про мову, насправді кожна людина буде відчувати на собі силу тієї мови на якій розмовляє її душа, до якої звикла з дитинства і яка прийшла до неї з молоком матері. І в той час, коли матеріальні ціності стали важливішими за духовні, мова повина залишатися той, що до вподоби тій чи іншій людині, аби душа залишалася захищеною.  

                                            Украінська  мова і російська,
                                             мов веснянки рідноі землі,
                                             залишають слід на вишиванці
                                             і чарують співом увесь світ.

                                             Мовними словами диво бачу.
                                             І коли піду за небокрай,
                                             мові залишу любов і вдачу,
                                             що немов веселий водограй.

                                             Украінська мова, наче мати,
                                              із дитинства пестила мене.
                                              З нею вчилась жити і співати
                                              кращих і улюблених пісень.

                                              А російська – подруга дитинства -
                                              забавка дитячого життя:
                                              і коли всі горщики розбиті,
                                              і коли у мальвах майбуття.
    

Змінився світ...




Хочу бачити радість усюди.
Тільки серце підказує – ні -
не такі, як колись, стали люди,
не такі, як колись, стали сни.

І здригається серце від болю -
хто пішов, а хто прийде не зна...
може сонце впаде у долоню,
може хмара торкнеться вікна.

Та ніхто вже не знає... що далі...
Ранок тягнеться полем узріст,
ніби зна, що від божоі кари
захистити не взмозі нас піст.

Вже було



Щось таке вже було... та що саме?
Хижий птах розкрадає город,
і дратується півень страхами
щойно красенем вийде в народ.

Знову сильний слабкого не чує,
і хизується силою гнів,
доки доля весь час вередує
і в суглобах нечуваний біль.

Щось таке вже було... та що саме?
Нема спокою... Світ занепав.
І знаходиться в дивному стані
стіл - меню із улюблених страв.

Нема щастя... не буде і волі,
доки лежачи в темряві світ,
не візьме промінь серця в долоні
під музики  гуцульских трембіт.

Щось таке вже було... та вже годі
руйнувати навколишній світ...
Тоді буде усе у городі...
Тай у хаті все буде, як слід...




Крізь вікно





Може чорт не так страшний,
як його малюють,
і це ми передусім
вині... бож ми – люди.

У яке не глянь вікно -
кожен сам за себе...
Ллється річкою вино -
треба і не треба.

Вітер злий, як звір, реве -
каламутні очі -
на великдень посуд бє
і, як чорт, регоче.

Добре, віра ще жива -
Матір Божа в Храмі,
не бажаючи нам зла,
вслід лікує рани.


страницы: 1 2 3 4 показать все произведения
книги

Всепрощение
Всепрощение


Дорога до храму
Дорога до храму


Молитва о земле
Молитва о земле


Перекопская земля
Перекопская земля




Другие произведения
1. В поиске истины
2. Футбольная игра
3. По-утиному
4. Теперь такие нравы
5. Чудные твои, Господи, дела..
6. Нет смысла...
7. Дом в котором мы живём
8. Снег в октябре
9. Какая разница...
10. Северная Таврида
Самая подробная информация Трансфер фактор кардио у нас.
Рейтинг литературных сайтов www.topavtor.com


Copyright © Вера Север. 2011-2016.