↑вверх
Вера Север


картинка

Злива




Неважливо де, коли
і з якого дива
наче діти ми малі...
А навколо злива.

Дощ поцупив світло дня,
хмарами лякає
та на припічку вікна
горобцем стрибає.

Та чи так важливо - хто
тулиться до вітру,
якщо  в серці джерело
і вже близько літо.

І лунає у душі
блискавична мрія:
доки є в житті дощі,
не вмира надія.

Весна




Навколо кояться дива:
весь світ у оксаміті...
і вкрай збентежена земля,
як дівчина в намисті.

Літають бджоли. Сад цвіте.
Радіють сонцю квіти.
І сяйво з неба золоте
всміхається щомиті.

Здається: краще не бува...
За квітнем прийде травень.
І келих доброго вина
в пригоді стане справі.

Все, що можу...




Чи я хочу?- Так, я дуже хочу
відпочити... Дні сьогодні  злі...
та ніхто не знає проти ночі -
що потрібно матері – Землі.

А вона така, що людям годі
думати про себе більш за все,
а вона така, що у природі
має від народження свій сенс.

Чи я хочу?- Так, я дуже хочу
бути часткой рідної землі
і кажу відверто – все, що маю,
ладна дарувати їй, одній.

І коли війсковими  крокують
по дорозі непогожі дні,
і коли розумники малюють
нашу любу землю у вігні...

Хвиля




Вкотре бачу в морі диво:
стрімко хвиля зроста взріст,
і, як дівчина мінлива,
задивляється на міст.

Зверху небо – очі сині -
щохвилини спогляда:
чи насправді і донині
хришталева в ній вода.

Бож ії бурхливе серце,
невагаючись, умить:
то до сонечка сміється,
то, немов дитина, спить.

Жахіття




Серце зупиняється – вітер двір мете.
Світом зло тиняється – відбира святе...

Час прийшов неспокою – в лісі звір реве...
Тішиться морокою цуценя сліпе.

Цінності руйнуються... та наступний крок
знов іти лаштується шляхом до зірок.

Тільки серцю боляче – луснув, як горіх,
світ... Людскими долями сплачуємо гріх.

Скарбниця




Так, чи ні? Яка мені різниця!
Годі вже про те чого нема...
І коли о півночі не спиться,
І коли на вулиці весна.

Головне сьогодні без охресту
Не вбачати віртуальний мир
Вище хмар і вище Евересту,
Бож не вперше в мишоловці сир.

Бож не вперше людство зазіхає
На велике в світі відкриття,
А насправді у піснях співає
Про своє знедолене життя.

Я – ніхто! Та що мені робити -
Мертвій і живій - коли життя
Звідусюди кожен день що миті
Відчуває дотик майбуття.

Так, чи ні? Яка мені різниця!
Головне, в житті надія є...
І душі збагачена скарбниця
Людям своє світло віддає.

Черевик (місяць)




На небі замість сонця
червоний черевик
вдивляється в віконця
промінням – здавна звик.

Хто винен, хто не винен -
хіба у тому річ?
Життя потік нестримний
бентежить темну ніч.

І щоб ми не казали,
(така вже наша кров)
не обмине той кари,
хто в кут зі злом зайшов.

страницы: 1 2 3 4 показать все произведения
книги

Всепрощение
Всепрощение


Дорога до храму
Дорога до храму


Молитва о земле
Молитва о земле


Перекопская земля
Перекопская земля




Другие произведения
1. Тайна поэта
2. Дети огня (поэты)
3. На разломе веков
4. Живая энергия
5. Птичка певчая
6. Главное..
7. Наш мир
8. Хорошо в себя я верю
9. Белый свет
10. В споре истины так мало
Еда на фуршет: рецепты закусок для фуршета furshetnedorogo.ru.
Рейтинг литературных сайтов www.topavtor.com


Copyright © Вера Север. 2011-2016.